Пошук по сайту

Постанови Єпархіальних Соборів

Увага

Ви маєте змогу подати свої пропозиції на Патріарший Собор 2015 року на тему:

"Жива парафія - місце зустрічі з живим Христом"

для цього необхідно надіслати листа за адресою: sobor2015@ukr.net

Підготував: о. Стефан Батрух

Люблін, вересень 2014 р.

 

Провід та управління парафією.

Питання проводу та управління парафією, розглядатиметься в контексті головної теми собору, а саме «Жива парафія – місцем зустрічі з живим Христом». Дивлячись на побудовані храми та відновлені парафіяльні структури, хочемо собі поставити питання: чи є життя в них, динаміка, візія та перспектива? чи можна в них бачити живу церковну спільноту? чи в них можна зустріти Живого Христа – Сина Бога Живого,  подателя життя вічного? Жива парафія – це жива єпархія і навпаки – живе та динамічне управління єпархії – це живі парафії. Між тими одиницями існує пряма взаємозалежність. Коли парафія є основною спільнотою віруючих, де зароджується, зростає і дозріває святість християнина (Пастирський лист Блаженішого Святослава, Київ 2 грудня 2011 року Божого), то єпархія об’єднує парафії для оживлення та  розбудови і зростання місцевої церкви тобто митрополії чи єпархії.

УГКЦ у Польщі на сьогоднішній день представлена Перемисько-Варшавською митрополією, до складу якої входить Перемисько-Варшавська архиєпархія з осідком митрополита в Перемишлі та Вроцлавсько-Ґданська єпархія з осідком єпископа у Вроцлаві. Єпископи є членами Конференції польського єпископату та беруть участь у засіданнях Синоду Єпископів УГКЦ. Згідно з польським законодавством, УГКЦ в Польщі, записана як візантійсько -український обряд Католицької Церкви в РП. Для координації дій, покликано урядово-церковну групу у справах Католицької Церкви в Польщі візантійсько-українського обряду.

 

  1. 1.      Парафія, як частина організаційної структури єпархії.

 

Архиєпархіяльна та єпархіяльна курії складаються з урядів та осіб, які допомагають архиєпископові та єпископові в керівництві, тобто в управлінні душпастирською та адміністративною діяльністю всіх парафій. Управління Перемисько-Варшавської архиєпархії складається із: протосинкела, синкела, канцлера, адміністатора – економа, референта адміністраційних справ, протонотарія, юриста консультанта. У Вроцлавсько-Гданській єпархії - протосинкела, синкела, канцлера, економа, нотаря. У двох єпархіях діє благодійна структура Карітас, яка відповідає за харитативну діяльність УГКЦ в Польщі. У здійснені судової влади в архиєпархії та єпархії допомагає єпископськийсуд римо-католицької Вармінської архиєпархії та Трибунал римо-католицької Гданської митрополії.

В управлінні окремими напрямками душпастирської діяльності парафії допомагають комісії та ради, а саме, в Перемишльсько-Варшавській архиєпархії діють комісії: молодіжна, катехетична, екуменічна, консерваторська, архиєпархіяльне душпастирство родин та пресвітерська і економічна ради. У Вроцлавсько-Ґданській єпархії окрім вище названих установ покликана ще літургійна комісія та душпастирська рада. У обох єпархіях діють екзорцисти та капелани: військові, прикордонної служби, ув’язнених, лікарняні, почесних донорів крові, а у єпархії – ще й лісників та організації «Пласт».

            Підготовкою до священства для праці в парафіях займається римо-католицька Люблінська Духовна Семінарія, у якій навчається 14 семінаристів, зокрема: з України – 6, з Польщі – 7 осіб, з них п’ятеро з Перемисько-Варшавської архиєпархії, і троє – із Вроцлавсько-Гданської єпархії. На перший курс у поточному році зголосилися 2 кандидати: 1 з України та 1 з Перемисько-Варшавської архиєпархії.

            Для кращої координації душпастирської діяльністі у парафіях, покликані деканальні округи, які у середньому складаються із 14 парафій. Перемисько-Варшавська архиєпархія поділена на 6 деканатів: Перемиський (16 – парафій), Сяніцький (16 – парафій), Краківсько-Криницький (15 – парафій), Ольштинський (9 – парафій), Ельблонзький (12 – парафій), Венгожевський (11 – парафій). У структурі Вроцлавсько-Гданської єпархії є 4 деканати: Вроцлавський (16 – парафій), Зеленогірський (13 – парафій), Кошалінський (12 – парафій), Слупський (14 – парафій).

 

  1. 2.      Актуальний стан парафій УГКЦ в Польщі.

 

На сьогоднішній день, Перемисько-Варшавська архиєпархія нараховує 79 парафії,  у яких працює 32 священиків і 9 ієромонахів(василіян), 2 дияконів та 1 ієродиякон; Вроцлавсько-Гданська єпархія має 55 парафій і 27 священиків та 1 ієромонах-біритуаліст(августіянин). Загальна кількість парафій УГКЦ у Польщі - 134, у яких працює 68 священиків та ієромонахів. За межами архиєпархії знаходяться 3 священники, 1 диякон та 2 священиків пенсйонерів, а за межами єпархії  5 священників та 1 священник пенсйонер. Порівнюючи актуальну кількість парафій та священників з даними на 1994 рік, можна побачити що число парафій збільшилося на 18, священнослужителів працює приблизно стільки само, зате зменшилась кількість вірних а число монахів і монахинь впало на половину.

 

Шематизм за 1994 рік

Шематизм за 2014 рік

Число вірних

110 000

30 000

Число деканатів

7

10

Число парафій

116

134

Число єпархіяльних священиків

-               - емеритів

-               - студентів

-               - поза структурами парафії

Число ієромонахів

51

8

3

5

18

61

4

2

10

9

Число дяконів

2

3

Число семинаристів

11

8

Монаші чоловічі спільноти

5

4

Монаші жіночі спільноти

23

17

Число монахинь

144

77

 

Реальне число вірних УГКЦ в Польщі досягає,  біля 30 тисяч осіб, з них близько 20 тисяч -  в Перемисько-Варшавській архиєпархії, і 10 тисяч у Вроцлавсько-Гданській єпархії. Достовірні статистичні дані про кількість вірних та демографічні зміни повинні знати священики та миряни поодиноких парафій, щоб могли оцінити реальну ситуацію в Церкві. В середньому парафії нараховують від 50 до 500 осіб. Деякі парафії мають від 10 до 30 осіб, а трапляються що й від 600 до 1000 вірних(Перемишль, Варшава, Ольштин).

На терені окремих парафій діють: Архиєпархіяльний Регентський Інститут у Перемишлі, Молодіжне Братство «Сарепта», Братство св. Володимира, Товариство рятування церкви в Балигороді, Фундація Духовної Культури Пограниччя в Любліні, видавництво «Благовіст», архиєпархіяльна бібліотека ім. Єп. Чеховича у Перемишлі, книгарня «Просвіта», інтернет-крамниця і видавництво «Софія», реколекційний осередок Вроцлавсько – Ґданьскої єпархії в Білому Борі. Видаються Перемиські Архиєпархіяльні Відомості, щомісячна газета «Благовіст» та календар «Благовіст», двомісячник «Вартимей», парафіяльні вісники в Перемишлі, Варшаві, Циганку і Поздячі. Сестри Служебниці ведуть Екуменічний Дім Соціальної Допомоги разом з Центром Регабілітації та Центром вишколу працівників-опікунів для хворих і неповносправних в Пралківцях, формаційний осередок Центр Еффата у Перемишлі. Інтернет сайти діють в архиєпархії й єпархії та в парафіях у Перемишлі, Варшаві, Ольштині, Любліні, Кракові, Лігниці, свої окремі сторінки мають: Регентський Інститут та Брацтво «Сарепта».

У парафіях Перемишльсько-Варшавській митрополії діють чоловічі та жіночі монаші спільноти. Провінційні управи отців та сестер Чину св. Василія Великого і згромадження сестер Служебниць Непорочної Діви Марії у Варшаві та сестер св. Йосифа Обручника ПДМ в Банях Мазурських. Більшість з них, тобто 19 спільнот, знаходиться у Перемишльсько-Варшавській архиєпархії: 4 монастирі оо. Василіян та 6 сестер Василіянок, 8 домів сестер Служебниць, 3 – сестер Йосифіток а у Вроцлавсько-Гданській єпархії 3 жіночі спільноти, 2 доми сестер Служебниць і 1 – сестер Йосифіток.

 

  1. 3.      Перспективи розвитку проводу та управління парафією.

 

Проблематику проводу та управління парафією доволі непросто визначити. Здавалося б, що такі питання після відновлення діяльності єпархій повинні бути врегульовані, тобто мали б існувати принципи, правила та статути, які окреслювали б управління парафією в повному обсязі. У Церкві, подібно до інших суспільних структур, єпископи мають законодавчу, виконавчу та судову владу, а комісії та інші структурні одиниці, допомагають реалізувати виконання їхніх постанов. Завданням куріяльних установ є уводити в життя рішення, які були прийняті для вдосконалення душпастирської діяльності окремих парафій. До складу курії входить низка відділів, які відповідають за виконання рішень, що стосуються їхніх повноважень. Крім того, для успішнішої душпастирської діяльності у парафіях потрібно створювати також інші підрозділи, які виконуватимуть відповідну для них функцію.

Управління парафією звершується під проводом єпископа, який для активізації всіх парафіяльних спільнот в єпархії організовує ефективні та діяльні структури, які служать для того, щоб парафії учинити живими спільнотами. Отже, церковний провід не є лише виконанням певного адміністративного уряду, а радше – колегіяльним служінням. На практиці це означає, що в архиєпархії та єпархії мала б бути діяльною пресвітерська, душпастирська, економічна ради та комісії, які разом з єпископом успішно координують співпрацю всіх парафій. Окрім цього, в єпархіяльних куріях та в окремих підрозділах мали б діяти сформовані і досвідчені співпрацівники, які допомагають в опрацюванні ефективного зв'язку з духовенством і вірними.

Враховуючи добро Церкви, єпископи та делеговані ними парохи зобов’язані прислуховуватися до постулятів та пропозицій з боку вірних. Їхній дорадчий голос – це не формальність, а право і обов’язок брати участь в обговоренні питань, які стосуються життя єпархії та парафії на зборах, засіданнях і нарадах. Зверхнє, аподиктичне, авторитарне управління доводить до пасивності, нещирості та заляканості, а невміння враховувати зауваження, нищить конструктивну дискусію та співвідповідальність за теперішнє та майбутнє парафії та єпархії. Непрозорий розподіл обов’язків, функцій та фінансів, розбиває єдність, нищить довір’я, породжує деструктивні осуди, вбиває ентузіазм і засіває неохоту та зневіру у взаємних стосунках між духовенством та вірними. Мудре управління має інтегрувати, збирати, об’єднувати церковне середовище, а не розсварювати, ділити на кращих та гірших, улюбленіших та чужих, вороже наставляючи одних проти других.

У 2002 році в Перемишлі відбувся Собор Перемишльсько-Варшавської архиєпархії та Вроцлавсько-Гданській єпархії, який виготовив низку постулятів та пропозицій. Частина з них була прийнята та проголошена, а саме:

-          принципи літургійного життя,

-          основні положення міжконфесійних стосунків та екуменічної діяльності,

-          тимчасовий устав про формування і служіння дияконів та церковнослужителів,

-          статут єпархіальної душпастирської ради,

-          статут єпархіяльної ради з економічних справ,

-          статут парафіяльних душпастирських рад,

-          статут парафіяльної ради з економічних питань,

-          статут молодіжного братства “Сарепта”.

Однак виникає серйозне питання, чи прийняті та проголошені постуляти стали реальними чинниками формування динамічного церковного життя на парафіях? Наприклад висновки та пропозиції післясоборової душпастирської комісії з 2002 року та проект декларації про ставлення Церкви до національних питань були відкинені без пояснення причини, хоч відомо що число мішаних подруж постійно росте. З тих документів, які були прийняті, частина не була введена у життя, а саме: в архиєпархії не створено літургійної комісії та єпархіальної душпастирської ради, а інші діють лише частково. В молодіжних комісіях нема ні одного представника молоді. Проголошення документів відбулося дуже формально і ніхто не домагався, щоб їх дотримуватися. Треба надіятись, що теперішній Собор дасть поштовх до більш послідовного діяння і спричиниться до оживлення парафіяльного життя церковного. Спробуємо проаналізувати деякі зовнішні та внутрішні виклики, перед якими стоять парафії УГКЦ в Польщі.

 

Вибрані зовнішні та внутрішні виклики, перед якими стоять парафії УГКЦ в Польщі.

 

1.

Виклик.

Протидія.

Міграція вірних з сіл та малих містечок до великих міст.

Більша увага на душпастирську працю в воєводських центрах і таких містах Польщі як: Варшава, Краків, Люблін, Ольштин, Гданськ, Познань, Щецін.

 

2.

Нова хвиля еміграції грекокатоликів з України до Польщі.

Стисла співпраця з УГКЦ в Україні та центральними і воєводськими урядами у справах чужинців, міністерством праці, міністерством едукації, вищими учбовими закладами.

 

3.

Збільшення числа мішаних подруж в основному польсько-українських.

Видавати двомовні молитовники та випрацювати спільний документ з римо-католицькою Церквою про норми церковної приналежності.

 

4.

Молоде покоління мирян при переході на навчання в університетах у великих містах не шукає контакту з новою парафією.

Більша увага до матуристів та студентів, обмін інформацією між парафіями.

 

5.

Асимілація вірних спричинена секуляризацією або переходом до римо-католицького обряду.

Катехізація дорослих і більше заангажування вірних у життя парафії та праця над збереженням їхньої церковної ідентичності.

 

6.

Відсутність нових покликань до священичого і богопосвяченого життя.

Віднова життя молитовно-літургійного в монастирях та парафіях, праця над покликаннями серед молодого покоління.

 

7.

Пасивність парафіяльного життя у сфері, дяконії, місійності, евангелізації.

Покращання співпраці між духовеством, монашеством  та мирянами.

 

  1. 4.      Ідентичність церковна та колегіальний стиль управління парафією.

 

На даний час Перемисько-Варшавська митрополія має чисто формальний та почесний статус  на зразок римо-католицьких митрополій. Юридична та канонічна позиція митрополії досі не є визначена. Церква УГКЦ в Польщі, не має затвердженого та поданого до відома статуту про управління, який водночас віддзеркалював би католицький характер цієї Церкви та її східню ідентичність. Такі статути про провід та управління були б дуже помічні у душпастирській діяльності у парафіях. Не діє митрополичий синод, тому що для цього потрібно мати щонайменше трьох єпархіяльних єпископів. На даний час існують в Польщі тільки дві єпархії, що не дає можливості покликати повноцінну митрополію з митрополичим синодальним управлінням.

З огляду на пасторальні потреби, та удосконалення адміністративного управління параафіями потрібно створити нові єпархії, щоб ще більш ефективно комунікувати з вірними та витворювати почуття спільної відповідальності за долю Церкви. Нові єпархії дозволять мати кращий нагляд за життям парафій, що значною мірою впливатиме на формування їхньої живучості. На рівні митрополії всі єпархії зможуть разом творити синод та необхідні структури для пожвавлення душпастирства, що допоможе активізувати мирянство і створювати почуття співвідповідальности за окремі спільноти парафіяльні та Церкву в цілому. Стиль управління в майбутньому залежатиме від відповіді на фундаментальне питання: чи окремі парафії, які входять в склад архиєпархії та єпархії, стратегічно зорієнтовані на розвиток, чи на виживання тобто повільний занепад? Розвиток парафіяльного життя залежатиме від реорганізації способу керування структурами єпархіяльними? Тобто, чи єпископ сам буде управляти єпархією і все братиме на себе і триматиме в своїх руках? Чи може згідно з ККСЦ вводитиметься колегіальний(синодальний) спосіб управління, де у порозумінні і у тісній співпраці з пресвітерською, душпастирською і економічною радою та комісіями, управлятиме єпархією? Не можна очікувати, що на парафії буде колегіальне управління та співпраця пароха з душпастирською радою, а на рівні єпархіяльному одноособове. Ці два напрямки управління взаємопов’язані і взаємно впливають одне на одного.  Священики та миряни мають право бути не тільки вислуханими, а й почутими. Іншими словами, право єпископа чи пароха не брати до уваги ті чи інші постуляти мирян, має бути зрівноважене правом мирян знати, чому саме їхні пропозиції були залишені без уваги. Так само члени єпархіяльної душпастирської та парафіяльної ради мали б почути, які їхні пропозиції вже виконані, які визнані слушними, будуть виконані наступними роками і врешті, які пропозиції вважаються передчасними чи невідповідними і чому?

Для пожвавлення життя парафіяльного потрібно удосконалити спосіб управління та комунікації на єпархіяльному і парафіяльному рівнях, так щоб надати їм перш за все: колегіяльного характеру, відкритості, зрозумілих для всіх правил фінансування та розподілу обов’язків, прозорості в персональних рішеннях та змінах на посадах.

 

  1. 5.      Залежність парафіяльного проводу та управління від динаміки куріяльних установ.

 

В управлінні та координації душпастирської діяльності парафій допомагають єпископам куріяльні установи. До складу курії згідно з Кодексом КСЦ входять: протосинкєл, синкели, судовий вікарій, єпархіальний економ, рада з економічних питань, канцлер, єпархіяльні судді, промотор справедливості, захисник вузла, нотарі та інші особи, потрібні для належного виконувння урядів єпархіальної курії (кан. 343). Особи, які виконують уряди в курії, зобов’язані сумлінно виконувати свої обов'язки і зберігати відповідні таємниці (кан.  244). 

Судову владу єпархіяльний єпис­коп може виконувати самостійно або через су­дового синкела, який разом з інши­ми суддями, промотором справед­ливості, захисником вузла, нотарем, аудиторами утворює церковний трибунал єпархії. На даний час судові справи допомагають вирішувати єпископськийсуд римо-католицької Вармінської архиєпархії та Трибунал римо-католицької Гданської митрополії. Вірним було б на багато зручніше у разі потреби звертатися до суду чи Трибуналу Перемисько-Варшавської митрополії.

Розвиток, динаміка і оживлення або пасивність і занепад парафій, які творять єпархію залежить від правильної стратегії та від підготовки духовенства, їхньої згуртованості, самовіддачі і їх здатності до жертовного служіння. Потрібно поставити собі запитання: чи в наших єпархіях та парафіях панує дух співпраці між єпископами, священиками та вірними? Чи, може, дух критиканства, нарікання, суперництва, сприяння одним і нехтування другим? Чи в наших єпархіях та парафіях є динамічний мирянський рух та активне мирянство, яке радо співпрацює з ієрархією та духовенством у різних душпастирських проєктах та заходах? Чи, може,  миряни служать лише до складання пожертв на ініціативи, яких не розуміють і не знають? Чи наші єпархіяльні та парафіяльні структури вдало координують талантами та скарбами, що ними Господь наділив окремих священників, вірних та парафіяльні спільноти? Чи, можливо, фаворизується підлабузників, лицемірно покірних, фінансово та морально залежних? Якщо наші єпархії, парафії та монаші спільноти є живим середовищем, то чому не збільшується кількість вірних та не зростає кількість покликань до духовного та монашого життя, чому священики та монашество відмовляються від духовного сану? Чому прогресує асиміляція вірних і зменшується їх кількість в окремих парафіях та у єпархії у цілому? Яким чином має проявитися живучість та динаміка в проводі та управлінні єпархіями та парафіями?

У зв’язку з тим, що єпископ є відповідальний за успішний провід та управління парафіями у цілій єпархії,  то на нього накладені обов'язки, згідно з Кодексом КСЦ, які виконани самому є дуже важко: 

-          виявляти турботу про пресвітерів, до голосу яких повинен прислухатися (nop. кан. 192);

-          захищати права священнослужителів і дбати, щоб мали до своїх послуг засоби й установи, необхідні для духовного й інтелектуального розвитку (nop. кан. 192, § 4);

-          дбати про священнослужителів, щоб мали відповідне забезпечення, соцяльну захищеність і лікарську опіку, створити спеціяльну установу в єпархії та наглядати за її функціонуванням (nop. кан. 192; 390, § 2; 1021);

-          дбати про священичі покликання, зокрема засновувати або співзасновувати семінарії та відвідувати їх (nop. кан. 195; 329, § 7, 3-є; 334, § 1; 356);

-          дотримуватися справедливости та угод(nop. кан. 362, § 1);

-          гарантувати право священнослужителів об'єднуватися (nop. кан. 391);

-          піклуватись про постійну підготовку священнослужителів(nop. кан. 372, § 2);

-          дбати про право священнослужителів одержувати відповідну винагороду за виконання дорученого їм уряду або завдання(nop. кан. 390, § 1);

-          не порушувати право священнослужителів на щорічну відпустку (nop. кан. 392);

-          дбати про виконання засад відносно проходження катехуменату в єпархії (nop. кан. 587);

-          приділяти особливу увагу емігрантам та біженцям(nop. кан. 192, § 1);

-          турбуватись про вірних, доручених його опіці (nop. кан. 197);

-          підтримувати розвиток різноманітних покликань – до пресвітерату, дияконату, богопосвяченого життя і місійного служіння  (nop. кан. 195; 329, § 1, 3-є);

-          радитися з експертами щодо можливості виконання священодійств священиком, який страждає психічною недугою (nop. кан. 763, 3-є);

-          утриматися від свячення кандидата, коли є сумнів щодо його здатності до прийняття свячень(nop. кан. 770);

-          висвячувати тільки тих кандидатів, які мають належні якості(nop. кан. 758, § 1);

-          творити катехитичні осередки(nop. кан. 623, § 2);

-          засновувати католицькі інститути (nop. кан. 632);

-          допомагати батькам у вихованні дітей, робити їх свідомими власних прав і обов'язків, а також забезпечувати релігійне виховання, особливо молоді(nop. кан. 628, § 2);

-          дбати, щоб вірні навчилися користуватися засобами суспільної комунікації і дбати про вишкіл спеціялістів у цій галузі(nop. кан. 652, § 1);

-          видавати приписи щодо парафіяльних книг, а саме: охрещених, одружень, померлих та інші(nop. кан. 296, § 1);

-          встановлювати засади відносно створення парафіяльних рад(nop. кан. 295);

-          встановлювати засади, щоб у парафіях у відповідний час відбувалися проповідування для духовного оновлення мирян(nop. кан. 615);

-          встановлювати приписи щодо проповідування слова Божого в єпархії (nop. кан. 609);

-          видавати засади стосовно катехитичного навчання в єпархії (nop. кан. 621, § 1);

-          видавати загальні засади відносно участі у святих таїнствах (nop. кан. 671, § 5);

-          вирішувати, про необхідність для розрішення гріхів одночасно багатьом каяникам без попередньої індивідуальної сповіді (nop. кан. 720, § 2-3);

-          визначати час і спосіб проведення реколекцій для священнослужителів(nop. кан. 369);

-          визначати, які види діяльності вважаються невідповідними для священнослужителів (nop. кан. 382; 374; 384, § 2; 388, § 2).

 

  1. 6.      Деканати, комісії, капеляни, як коордінаційні округи парафіяльного управління.

 

З огляду на розпорошення парафій та невелику кількість вірних, діяльність нашої Церкви повинна бути більш організованою та продуманою. Мала б існувати якась візія, з укладеним на її основі планом дій. За реалізацією цієї стратегії мав би бути контроль і санкції за невиконання. Рівночасно всі вірні – духовенство, чернецтво й миряни – повинні мати відчуття реальної співучасті  у вирішенні справ парафії та Церкви і співвідповідальності за її долю. Усі єпархіяльні комісії за участю, мирян, повинні бути реальними форумами обміну думками, спільного шукання розв’язань, а не формальним фасадом без змісту і значення. Потрібні комісії, які допомагатимуть у здійсненні дущпастирської, видавничої, інформаційної, соціально-благодійної, освітньо-виховної, будівничо-реставраційної та господарської діяльностей.

Протопресвітери(декани), які стоїть на чолі округу, що складається із кільканадцяти парафій (пop. кан. 276), мали б розгортати і координувати спільну душпастирську діяльність у своєму окрузі (пop. ккан. 278). Іменування протопресвітера є обов'язковим(пop. кан. 374, § 2), але перед призначенням декана єпархіяльний єпископ повинен вислухати думку парохів(пop. кан. 277, § 1). Протопресвітером може бути священик, який має що найменше 5 років священства, відзначається освіченістю й апостольською ревністю, особливо серед парохів, його призначається на окреслений час з можливістю повторного іменування (пop. кан. 277, § 2).  Цей уряд не повинен стало поєднуватися з урядом пароха якоїсь одної парафії (пop. кан. 277, § 1). Подібно, коли йдеться про капелянську служби, то не є добре коли військові капелани також поєднюють свою послугу з обов’язками цивільного пароха, а з огляду на фінансове забезпечення, краще капеланам давати обов’язки координаторів відповідальних за окремі пасторальні сфери такі як молодь чи студенти.

 

  1. 7.      Духовна Семінарія, місцем формації очільників парафіяльного проводу та управління.

 

Хоч в Шематизмі УГКЦ у Польщі з 2013 ріку подається, що існує Духовна Семінарія у Любліні, то фактично, і, згідно з Кодексом КСЦ, такої установи в Перемишльсько-Варшавській митрополії – немає. Існують лише окремі семінаристи, які навчаються у римо-католицькій Люблінській Митрополичій Семінарії. Перший кандидат до римо-католицької Духовної Семінарії у Любліні вступив у 1965 році, а 1975 року був висвячений перший випускник. Семінаристи навчаються у такий спосіб вже пів століття, а відновлена у 1991 році Перемишльська єпархія, існує  вже від 23 років. На сьогоднішній день не існує декрету про заснування Семінарії та не визначено її статуту, фінансування навчання семінаристів залишається незрозумілим. Попри неодноразові прохання з боку священиків та мирян, попри постулат задекларований на Єпархіальному Соборі Перемишльсько-Варшавської архиєпархії у 2002 році,  щоб юридичний стан Семінарії врегулювати, досі у цій справі нічого не зроблено. Досі Духовна Семінарія не є оформлена ні канонічно, ні юридично. Семінарія мала б давати міцні основи для майбутніх священнослужителів для жертовної душпастирської праці серед розпорошених вірних, нечисленних громад, фінансових клопотів, перенасичення обов’язками. Відповідна духовно-інтелектуальна формація, яка враховуватиме реалії УГКЦ у Польщі, мала б допомогти у підготовці компетентних, досвідчених, духовно зрілих священнослужителів, які будуть зачином живих спільнот парафіяльних.

 

  1. 8.      Перспективи розвитку проводу та управління парафією.

 

У живій парафії мали б бути діяльними парафіяльна та економічна ради, які, у співпраці з парохом, відповідають за катехизацію, церковні братства, благодійну діяльність, молодіжні організації і молитовні групи. Одним із найважливіших обов’язків проводу парафіяльної спільноти є розуміння Божої волі та пошуки найкращих способів втілення її в життя (Пастирський лист Блаженнішого Святослава, Київ 2 грудня 2011 року Божого). Потенційний кандидат до ради повинен характеризуватися доброю вірою, здоровим моральним життям, активною участю у житті своєї парафії, дарами мудрості, розважливості, вмінням спілкуватися й працювати з іншими людьми, а також бути фахівцем у певній ділянці, і виявляти готовність присвятити свій час і сили для добровільного(волонтерського) служіння своїй парафії.  Потрібно організувати для членів ради вишколи, лекції, духовні реколекції з метою просвіти, духовної віднови та згуртування осіб.

Сучасні обставини вимагають активного залучення мирян у життя парафії, оскільки Церква – це колегіальна, соборна структура в світлі Кодексу КСЦ. Парох чи адміністратор парафії, перш ніж прийняти важливе рішення стосовно життя всієї парафії, мав би порадитися із членами парафіяльної ради, яка покликана допомагати у розвитку парафії. Наради за участю духовенства і членів ради повинні проходити в атмосфері молитви та братерської пошани один до одного. Парох повинен бути присутнім на зборах ради, оскільки він представляє законно всі інтереси парафії.

На обговорення ради мали б виноситися наступні питання з життя парафії:

-          представлення пасторального плану,

-          дбання про ремонти, збереження майна парафії,

-          програми праці з людьми різних вікових категорій та потреб,

-          покращення богослужбового життя парафії,

-          покращення катехизації,

-          організація праці з дітьми та молоддю,

-          проведення літніх таборів, організація реколекцій,

-          робота молитовних груп,

-          оздоблення храму,

-          підтримка порядку у храмі та парафіяльному домі,

-          відвідування хворих парафіян,

-          організація біблійного гуртка,

-          реколекційні програми для молодих подружніх пар,

-          видання парафіяльного вісника,

-          співпраця з сусудніми парафіями (спільні виїзди, празники, культуральні заходи),

-          організація заходів для збереження  культури та традиції,

-          ведення парафіяльної хроніки,

-          вирішення конфліктних справ.

-          допомага в розсудливому, вмілому і ефективному управлінні дочасним майном парафії,

-          допомага у пошуках фінансових фондів на потреби парафії,

-          співпраця з іншими структурними одиницями єпархії,

-          надання поради щодо відчуження та придбання парафіяльного майна.

 

  1. 9.      Активна участь миряни в управлінні парафією.

 

У багатьох парафіях мирян не допускається до функцій передбачених для них, а лише до дяківства чи паламарства. В деяких парафіях не відновлюється діяльності раніше створених рад, а якщо ради є, то їхні права обмежуються. Звичайно, запрошується світських осіб виконувати певні чинності й послуги, але найчастіше ці чинності й послуги не мають душпастирського значення; це переважно робота технічного характеру. Бракує досвідченої мирянської еліти, яка могла б запропонувати стиль діяльності, який могли б наслідувати особливо молоді, – стиль, який не ототожнювали б із духовенством і який поєднував би релігійне формування з громадською активністю.

Миряни, згідно з канонічним правом східної Церкви, — це вірні, які мають особливий мирянський характер, живуть у світі та беруть участь у місії Церкви(nop. кан. 399) і прислуговують їм певні права:

-          вільно виявляти єпископам та священикам свої потреби та побажання (nop. кан. 15, § 2; 144, § 1);

-          відповідно до своїх знань, компетенцій і здібностей виявляти свою думку єпископам та священикам щодо справ, які відносяться до добра Церкви(nop. кан. 15, § 3; 240, § 1);

-          отримувати від своїх єпископів та священиків допомогу (nop. кан. 16);

-          засновувати товариства і керувати ними (nop. кан. 18; 573-583; 620).

-          розвивати або підтримувати апостольську діяльність. (nop. кан. 19);

-          отримувати християнське виховання(nop. кан. 20);

-          законно відстоювати і захищати свої права (nop. кан. 24, § 1);

-          сприяти росту Церкви і постійно збільшувати її святість (nop. кан. 13);

-          дбати про те, щоб Боже благовіщення все більше доходило до всіх людей усіх часів і всього світу (nop. кан. 14);

-          підтримувати соціяльну справедливість(nop. кан. 25, § 2);

-          підтримувати покликання - священичі, чернечі, місійні(nop. кан. 195, 380, 411, 585, § 4);

-          плекати власний обряд і всюди його дотримуватись (nop. кан. 40);

-          виявяти свою думки у справах, в яких вони є фахівцями(nop. кан. 21; 606).

-          одержувати катехитичне навчання(nop. кан. 404, § 1);

-          глибше пізнавати священні науки(nop. кан. 404, § 2);

-          брати діяльну участь у літургійних відправах(nop. кан. 403, § 1);

-          отримувати за служіння в Церкві, відповідну до їхнього становища винагороду, завдяки якій, могли б належно задовольняти свої потреби і потреби сім'ї; мають право на відповідне забезпечення, соціяльний захист і лікарську опіку для себе та своїх сімей (nop. кан. 409, §2).

Миряни мають право згідно з Кодексом КСЦ виконувати відповідальні уряди та служіння в Церкві:

-          уряд нотаря(nop. кан. 253, § 1);

-          уряд єпархіяльного економа(nop. кан. 262);

-          члена будь-якої ради, окрім пресвітерської(nop. кан. 263);

-          члена єпархіяльної душпастирської ради(nop. кан. 273, § 1);

-          члена парафіяльної ради з економічних справ(nop. кан. 295);

-          члена парафіяльної душпастирської ради(nop. кан. 295);

-          викладача у церковних навчальних закладах(nop. кан. 404, § 3);

-          проповідника, однак не під час здійснення Божественної Літургії(nop. кан. 610, § 4);

-          уряд катехита(nop. кан. 591);

-          хрестити в надзвичайних випадках(nop. кан. 677, § 2);

-          роздавати Пресвяту Євхаристію(nop. кан. 709, § 2);

-          функцію асесора(nop. кан. 1089);

-          уряд аудитора(nop. кан. 1093, § 1);

-          уряд промотора справедливості(nop. кан. 1099, § 2);

-          уряд захисника подружнього зв'язку(nop. кан. 1099, § 2);

-          уряд уповноваженого в процесах та адвоката(nop. кан. 1141).

За останні роки дуже помітним став процес активної асиміляції та відходу вірних, особливо молодого покоління, від парафії, Цей стан є потужним викликом для УГКЦ у Польщі, та поштовхом до пошуків нових розв’язань і підходів. Відповідальність зобов’язує всіх; владик, духовенство, чернецтво та мирян. Єпископи з допомогою священиків, повинні всіма доступними засобами допомагати вірним у збереженні та плеканні їхньої церковної ідентичності та притягати тих, які від парафії відійшли або належать до неї тільки лише формально.

 

  1. 10.  Чернечі спільноти, як важливий фактор парафіяльного управління.

 

Монашество є духовною силою спільноти парафіяльної. Коли занепадає монашество – занепадає Церква. Це велика відповідальність і великий тягар на плечах богопосвячених осіб. Від стану монашества, залежить стан церковної спільноти загалом. Монашество є «серцем і душею», «багатством і скарбом», солідною базою євангелізації і місії, школою сопричастя і святості, знаком Божого Царства і сили Святого Духа. У ХХІ столітті монашество перебуває в дуже скрутному становищі, адже сьогодні пропагуються цілком протилежні ідеали: культуру смерті, споживацтво, індивідуалізм, лібералізм, які абсолютно витісняють євангельські принципи з життя людини. Переважають тенденції, які ставлять на перше місце егоїзм, думання винятково про власні інтереси. Саме ці обставини є серйозним викликом для монашої ідентичності в сучасному світі і вимагають великої посвяти й жертви. Теперішнє постмодерне суспільство потребує монаших спільнот, які показують на практиці як любити Бога та ближнього в щоденному житті. Тому, слід зауважити і доцінити працю монаших спільнот для добра спільнот парафіяльних та УГКЦ Церкви в Польщі. Їм завдячуємо між іншими:

-          постійну молитву та приклад служіння ближнім,

-          дбання про красу храмів та ведення церковного співу в парафіях,

-          катехізацію дітей та молоді в парафіях і школах,

-          організування літніх таборів, реколекції для дітей, молоді та родин,

-          благодійну діяльність серед потребуючих родин, хворих та старших,

-          опіку та реабілітацію неповносправних та потребуючих.

Деколи, монаші спільноти досвідчають незрозуміння з боку парафіяльних спільнот. Потрібно поставити собі питання чи в наших парафіях є співпрація між священнослужителями  та монашими спільнотами? Чи є бажання доцінити служіння монаше? Чи в наших парафіях видно співпрацю у різних душпастирських проектах та заходах? Явище відсутності покликань до монашого життя є викликом до шукання нових підходів, який лягає на плечі владик, духовенства, чернецтва та мирян.

 

 

 

 

 

Постуляти стосовно удосконалення проводу та управління парафією в контексті головної теми собору, «Жива парафія – місцем зустрічі з живим Христом».

 

  1. I.                   Провід та управління парафією.

 

  1. Провести дослідження парафіяльного життя усіх парафій в Польщі, щоб окреслити: чи спільнота парафіяльна розвивається, чи завмирає, чи є можливість для її кращого розвитку.
  2. В парафіяльних радах визначити референтів, необхідних для оживлення парафіяльної діяльності: літургійного, катехитичного, євангелізаційно-місійного, організаційно-господарського, благодійно-харитативного, інформаційно-видавничого.
  3. Покликати парафії персональні, академічного(студентського) душпастирства у більших університетських містах.
  4. Покликати персональну парафію для вірних польської мови в одному з міських осередків.
  5. Подбати, щоб парохи мали свій постійний осідок на території парафії (nop. кан. 292).
  6. Для успішної праці священика добре, щоб управляв одною парафією, та частіше відвідував вірних.
  7. У кожній парафії, принаймні раз на 3 місяці; організувати відкриті зустрічі пароха з парафіянами, для обговорення актуальних справ парафії та її релігійного і духовного життя.
  8. Розвинути парафіяльну діяльність серед емігрантів з України, запрошуючи до помочі  священиків, які розуміють їх потреби та легко на’вязують контакт.
  9. Створювати мирянські парафіяльні спільноти – біблійні гуртки, харитативні й волонтерські, молитовні групи й спільноти.
  10. Окреслити обсяг обов’язків та компетенцій, відповідальностей та форму винагороди, для церковної прислуги: паламаря, регента хору та інших.
  11. Створити стратегію та розшитири форми і масштаби праці з молоддю у парафіях.
  12. Опрацювати декларацію про відношення УГКЦ в Польщі до національних питань.
  13. Відкритись на мішані подружжя та польськомовних грекокатоликів, включаючи їх в управління парафії та видавання двомовних, українсько-польських текстів богослужень і літератури про візантійсько-український обряд на польській мові.
  14. Сприяти, щоб у пастирському служінні, між парохом, сотрудником,  дияконом та  нижчими клириками і іншими співробітниками, існували братерські стосунки, пошана, підтримка, доброзичливість (кан. 301 – § 3).
  15. Окреслити обов’язки пароха супроти сотрудника, диякона, піддиякона, свіщеносця, читця, півця, паламаря, катехитів, дяка, хору, спільнот, братств, сестритцтв, товариств, монаших спільнот.
  16. При парафіях розвивати та підтримувати служіння дияконів та церковнослужителів: піддиякона, паламаря, свіщеносця, читця, півця, на основі уставу про формування і служіння дияконів та церковнослужителів.
  17. Після відповідньої піднотовки церковну та вівтарну службу у парафіях рукополагати в нижчий чин служіння – свіщеносців, читців-півців та піддяконів на основі уставу про формування і служіння дияконів та церковнослужителів.
  18. Проводити реколекції для священичих сімей та формаційні зустрічі для священичих родин.
  19. Впровадити обов’язок підвищення кваліфікацій духовенства в сфері духовній, гомілетичній, пасторальній, адміністративній, економічній, управлівській та церковного права.
  20. Покликати Товариство або асоціяцію священнослужителів.
  21. Формаційні зустрічі духовенства, підготовляти з пасторально-практичним напрямком, щоб учасники могли навчитись проповідування, нових форм душпастирювання, кращої

 

  1. II.                Деканати, комісії, капеляни як коордінаційні структури парафіяльного управління.

 

  1. Старанно підготовляти дееканальні зустрічі священнослужителів, подаючи заздалегіть теми до обговорення а протоколи нарад робити доспупними для учасників.
  2. Покликати новий деканат у центральній Польщі, враховуючи що у Варшаві діє парафія Успіння Пресвятої Богородиці, грекокатолицька громада при вул. Доманєвскій, управа провінції оо. Василіян, сс. Василіянок, сс. Служебниць, ведеться душпастирська праця в Пясечно а у Любліні діє парафія Різдва Богородиці і навчаються питомці у Духовній Семінарії а також видно потребу розвинути душпастирство в Замості і Холмі та нав’язати більш постійну співпрацю з неоунійною парафією в Костомолотах.
  3. Впровадити можливість, щоб священики самі обирали кандидата на протопресвітера для свого деканату.
  4. Згідно з Кодексом КСЦ(кан. 278) та партикулярним правом УГКЦ(кан. 36) доручити протопресвітерам виконування наступних завдань:

-          дбати, щоб церковні служби відправлялися згідно засадами літургічних книг,

-          пильнувати, щоб зберігалася краса церков та інших будинків,

-          наглядати над управлінням парафією та парафіяльним майном,

-          дбати, щоб священнослужителі брали участь у нарадах,

-          допомагати священикові і його сім'ї в тяжких ситуаціях,

-          піклуватися про священника, коли той тяжко хворіє,

-          дбати про добрі відносини та співпрацю між священнослужителями,

-          координувати спільні виїзди на єпархіяльні святкування та урочистості.

-          вводити нового пароха до парафії у своєму протопресвітераті, згідно з приписами богослужбових книг,

-          подавати звіт про моральний та матеріяльний стан деканату, про позитивні і негативні прояви і що було зроблено, щоб усунути негативні явища,

-          стежити, щоб парохи отримували миро, а старе щоб було спалене,

-          візитувати кожну парафію щонайменше раз на рік, перевіряючи фінансовий стан парафії та ведення книг,

-          на час оправданої відсутності пароха більше як вісім днів, знайти відповідного заступника для парафії.

  1. Опрацювати основий план дій усіх комісій в архиєпархії та єпархії на 5 років, який буде консеквентно і ефективно  вводитися у життя парафій.
  2. Покликати спільну літургійну комісію з посеред священослужителів, богословів, мовознавців та філологів Перемисько-Варшавської митрополії, та надати її уповноваження до справ обрядових, перекладу та видання літургійних книг з грецького тексту Святого Письма (Септуаґінти).
  3. Увести в життя принципи літургійного життя, згідно з пропозиціями собору у 2002 році.
  4. Покликати душпастирсько-пасторальну комісію з участю християнських психолоґів та терапевтів,  надаючи їй уповноваження до справ: душпастирства родин та подруж, для допомоги узалежненим від алькоголю, наркотиків.
  5. Покликати комісію до справ душпастирства студентів з участю представників студентської молоді.
  6. Створити комісію беатифікації й канонізації святих УГКЦ в Польщі.
  7. Покликати комісію до справ паломництва з участю активних прочан, для координації міжпарафіяльного паломницького руху до відомих санктуарій в Польщі та за кордоном.
  8. У склад усіх комісії вибрати мирян з відповідніми компетенціями, досвідом, здатних до співпраці, які загварантують професійну і ефективну працю комісії.
  9. Створити окремий гр-кат деканат військового капеланства.
  10. Опрацювати обсяг обов’язків та компетенцій для капелянів.
  11. Покликати слідуючі капеланські послуги:

-          капеланство академічне (студентів),

-          капеланство вчителів,

-          капеланство журналістів,

-          капеланство лікарів,

-          капеланство в домах соціяльної допомоги та неповносправних.

 

  1. III.             Важливість куріяльних установ в активізації парафіяльного проводу та управління.

 

  1. Заснувати Духовну Семінарію для Перемисько-Варшавської митрополії,  та назначити для неї ректора, і духівника.
  2. Створити і затвердити  статут Духовної Семінарії Перемисько-Варшавської митрополії, попередньо узгоджений з римо-католицькою люблінською архиєпархією.
  3. Створити програму навчання і формації у Духовній Семінарії, відповідно до потреб парафій враховуючи всю специфіку та особливості(nop. кан. 353), які згідно з парт. правом УГКЦ, кан. 50, допомогли  б семинаристам набирати досвід в:

-          суспільному та харитативному служінні,

-          пропопвідуванні,

-          катехитичному навчанні,

-          пасторальній діяльності.

-          управлінні.

  1. Окреслити делеговані повноваження канцлера, як відповідального за відправлення і зберігання актів курії в архіві  (кан. 252, § 1), та головного нотаря єпархії (nop. кан. 252, § 3), відповідального за автентичність та офіційність церковних документів.
  2. Назначати та відкликати єпархіального економа (кан. 262,§ 1-2) та продавати майно єпархії лише за згодою ради з економічних справ (кан. 1036, § 1).
  3. Зобов’язати єпархіяльного економа, який управляє власністю єпархії, й наглядає за управлінням церковної власності, щоб щорічно подавав звіт про фінансове управління для єпархіяльної ради з економічних справ.
  4. Зобов’язати раду з економічних справ готувати річний бюджет на наступний рік та складати звіт про прибутки і видатки за минулий рік (кан. 263) а його скорочену версію подавати до відома вірних.
  5. Покликати митрополичу прес-службу, та назначити відповідального за контакти із мас-медіями.
  6. Покликати синкелів для окремих напрямків душпастирської діяльності з визначеними обов’язками та компетенціями(на даний час є двох синкелів без окреслених компетенцій):

-          у справах молоді,

-          у справах польськомовних вірних і мішаних подруж,

-          у справах лемків,

-          у справах формації, монашества, семінарії та покликань,

-          у справах імігрантів з України,

-          у справах контактів з урядом, який міг би координувати працю групи у справах католицької Церкви в Польщі візантійсько-українського обряду.

  1. Опрацювати статут архиєпархіяльної та єпархіяльної пресвітерської ради(кан. 265) та зобов’язати членів ради збиратися принайменше 4 рази в році, щоб представляти пропозиції, які стосуються душпастирських потреб і добра єпархії (кан. 264).
  2. Рішення архиєпархіяльної та єпархіяльної пресвітерської ради подавати до відома вірних(кан. 269, § 3) а причини неприйняття пропозицій ради, пояснити у письмовій формі на наступному засіданні.
  3. Вимагати думки пресвітерської ради під санкцією неправосильності, коли:

-          скликається єпархіяльний собор (кан. 236),

-          засновується чи змінюється або скасовується протопресвітерат (кан.276, § 2),

-          покликається персональну парафію (кан. 280, § 1),

-          засновується парафію при церкві, яка належить до чернечої спільноти(кан. 282, § 1),

-          встановлюється норми відносно пожертв(треб) вірних(кан. 291),

-          передається церкву для світського вжитку (кан. 873, § 2),

-          усувається або перенеситься пароха(кан. 1391, § 1; 1394, § 2; 1399, § 1).

  1. Покликати душпастирську раду в Перемисько-Варшавській архиєпархії згідно із статутом затвердженим 7 січня 2005 року.
  2. Зобо’вязати членів душпастирської єпархіяльної рада, щоб згідно зі статутом зустрічалися мінімум 2 рази в році, для обговорення релігійного та морального стану життя вірних, духовних потреб та пропозиції щодо більш ефективних методів душпастирювання.
  3. Покликати спільний Суд І інстанції та Трибунал для Перемисько-Варшавської митрополії.
  4. Призначити судового синкела та суддів (nop. кан. 1086, § 3).
  5. Іменувати аудитора, промотора справедливості та захисника подружнього зв'язку (nop. кан. 1093, § 3; кан. 1094; кан. 1096).
  6. Призначити судового адвоката (nop. кан. 1139-1148).

 

  1. IV.             Чернечі спільноти, як важливий та допоміжний фактор парафіяльного управління.

 

  1. Покликати митрополичу комісію у справах монашества.
  2. Розробити програму душпастирства покликань до богопосвяченого життя.
  3. Сприяти поширенню монашого життя, залучаючи богопосвячених осіб до пасторального та місійного служіння.
  4. Дбати про гармонійну співпрацю парохів, душпастирів з чинами, монастирями і згромадженнями у душпастирській та катехитичній діяльності парафії.
  5. Підтримувати апостолять дітей, молоді, старших, хворих, потребуючих, родин, ведений монашими спільнотами у парафії.
  6. Подбати, щоб члени монаших жіночих спільнот отримували за служіння в парафії, відповідну до їхньої послуги винагороду та соціальну захищеність і лікарську опіку.
  7. Допомагати монашим спільнотам ставати місцем, в якому церковне правило відправляється старанно й урочисто.
  8. Пізнавати, скарбницю монашої духовності і традиції та підтримувати контакти з монашими спільнотами так часто, як це потрібно для їхнього розвитку (nop. кан. 416),
  9. Поширювати інформації про монаші чини і згромадження та їхніх сучасних блаженних і новомучеників.
  10. Заангажувати членів монаших спільнот у життя церкви та ділову поміч в парафіяльному управлінні.
  11. Організувати при монастирях асоціації мирян, волонтерські групи, даючи поштовх для відродження духовного життя серед молоді.
  12. Зобов’язати монаші спільноти до ведення місій, говінь, реколекцій для різних груп у парафіях.

 

 

  1. V.                Мирянська активність у парафіяльному проводі та управлінні.

 

  1. Створювати нові групи молитовні та паломничі, які сприятимуть розвитку християнського покликання та поглибленню духовного життя у парафії.
  2. Залучати молодих людей, лідерів рухів і товариств, які мають вплив у тій чи іншій ділянці до діяльності у парафії.
  3. Організовувати курси молитовного та духовного життя, євангелізації та активного апостольства.
  4. Підтримувати та розвивати сарептянські табори, таворські зустрічи, малі сарепти, спартакіади реколекції, конкурси, фестивалі для дітей та молоді.
  5. Організовувати братства, сестринства, товаристава, фундації, об'єднання християн та волонтерські ґрупи в парафіях.
  6. Покликати комісію у справі сім’ї, створити спільну програму курсів передподружніх та охопити опікою розлучені подружжя.
  7. Сприяти відновленню практики домашньої молитви та спільного читання Святого Письма у родинах.
  8. Створити програму постійної християнської формації родин та проводити спільні релігійні заходи та реколекції для родин.
  9. Заснувати в парафіях товариства допомоги у християнському вихованні молодого покоління, організації літнього і зимового відпочинку дітей і молоді, поєднаного з євангелізацією, молитвою, наданням взаємних послуг.
  10. Організувати волонтерські групи серед молоді, які активно ангажуватимуться у служіння потребуючим у парафіях.
  11. Підготовити програму катехизації для дорослих у парафії.
  12. Розвивати східньо християнську традицію літургійного церковного співу.
  13. Встановити медаль та форму вирізнення грамотою за заслуги для найбільш активних мирян, які несуть поміч парафіяльним спільнотам.
  14. Прийняти принцип, що на письмове звернення вірного церковний орган (курія, деканат) має дати письмову відповідь у 1-місячний строк, а в складніших справах у 2-місячний строк.

 

  1. VI.             Перспективи розвитку проводу та управління парафією.

 

  1. Зверифікувати дотеперішній юридичний статус УГКЦ у польській державі.
  2. Активізувати діяльність урядово-церковної групи у справах католицької Церкви в Польщі візантійсько-українського обряду.Окреслити перелік пріоритетних справ в стосунках між державою та Церквою. Проводити систематичні наради для вирішення важливих питань. Зверифікувати склад членів та визначити відповідального за діяльність групи з боку Церкви.
  3. Реорганізувати структуру УГКЦ в Польщі(пор. кан. 133 § 1, 2  у відношені до кан. 138), збільшуючи кількість єпархій, з одночасним перенесенням митрополичого осідку до Варшави. Пропозиції нових єпархій:

-          Варшавсько-Холмська архиєпархія(воєводства: мазовецьке, вармінсько-мазурське, люблінське, підляське, лодзьке, свєнтокшиське) з осідком у Варшаві,

-          Перемисько-Краківська архиєпархія (воєводства:  підкарпатське, малопольське) з осідком у Перемишлі,

-          Вроцлавсько-Лігницька єпархія (воєводства: сілезьке, опольське, нижньо-сілезьке, любуське) з осідком у Вроцлаві,

-          Гдансько-Кошалінська  єпархія (воєводства; поморське, західньо-поморське) з осідком в Гданську.

  1. Покликати синод єпископів УГКЦ в Польщі очолений митрополитом.
  2. Удосконалити управління та комунікацію між єпископами, духовенством і вірними, дотримуючись періодичності засідань єпархіяльних рад.
  3. Впровадити реально а не тільки формально, колегіяльний модель управління в архиєпархії і єпархії, передаючи та окреслюючи компетенції окремим установам.
  4. Зверифікувати та виправити діяльність пресвітерської ради, враховуючи думки та пропозиції її членів.
  5. Скоригувати діяльність єпархіяльних душпастирських та економічних рад, щоб учинити їх реально діючими структурами.
  6. Покращити обмін інформацією, використовуючи сучасні інтернетові ресурси, з вимогою вміння користуватися священнослужителями електронною поштою.
  7. Прийняти принцип, що єпископ перед тим, як прийняти важливе рішення, повинен порадитися з відповідною дорадчою структурою. Напр. коли рішення стосується екуменізму – з екуменічною радою (з членами ради). Коли літургійних питань – з літургійною комісією. Якщо єпископ не згідний з порадою, повинен це умотивувати на письмі. 
  8. Покликати юриста та бухгалтера, які служили б фаховою поміччю священнослужителям, монашеству та мирянам у потребі.
  9. Заснувати дім-установу для священиків-пенсіонерів, використовуючи для цього нерухомості в Перемишлі.
  10. Покликати або визначити центр психологічної профіляктики та віднови і терапії з алькоголізму та інших форм узалежнення.
  11. Створити установу, яка служитиме священнослужителям та монашеству у соціальному захисті й лікарській опіці.

 

 

  1. VII.          Постуляти на Патріярший Собор УГКЦ у 2015.

 

  1. Запропонувати Синодові Єпископів УГКЦ, підготовку звернення до урядів України й Польщі з проханням про підтрипку прав грекокатоликів,  вимушених емігрувати з України до Польщі на роботу та навчання.
  2. Запропонувати Синодові Єпископів УГКЦ, опрацювання актуального шематизму цілої УГКЦ в світі, з можливістю в скороченому вигляді поміщати його на вебсторінках архиєпархій і єпархій для використання греко-католиками, які вимушені емігрувати за кордон на заробітки та навчання або в туристичних цілях.
  3. Запропонувати Синодові Єпископів УГКЦ, активізацію співпраці УГКЦ з єпископатом Польщі, за допомогою групи «Про Полонія» з боку Синоду та комісії КЄП, до зв’язків з представниками Греко-католицької церкви  в Україні.
  4. Представити Синодові Єпископів УГКЦ, пропозицію юридичного статусу та реорганізації структури Греко-католицької Церкви в Польщі.